Блакить із золотом на нім переплелися

Щороку 23 серпня українці відзначають День Державного Прапора України. У 2026 році ця подія буде особливо знаковою, адже свято відзначатиметься вже 20-й раз. 

День прапора було офіційно встановлено Указом Президента України Леоніда Кучми № 987/2004 від 23 серпня 2004 року. Відтоді ця дата стала символом єднання нації та вшанування головного державного символу – синьо-жовтого стяга.

Протягом історії України прапор у синьо-жовтих кольорах уособлював боротьбу за свободу, права й незалежність. Сьогодні Державний Прапор є не лише ознакою суверенності, а й уособленням незламності та національної гідності, що надихає українців у боротьбі за майбутнє країни.

Історична довідка

-  14 січня 1918 року Центральна Рада УНР прийняла закон про прапори флоту. Стягом військового флоту став синьо-жовтий із зображенням золотого тризуба з білим внутрішнім полем.
-  22 березня 1918 року згідно із постановою Центральної ради про державну символіку стягом країни став двоколірний прапор із жовтою (зверху) та синьою (знизу) смугою.
-  2 травня 1918 року у добу Гетьманату П. Скоропадського порядок розташування смуг на прапорі було змінено, а відтак синю смугу було розташовано згори.
-  У вересні 1918 року було затверджено рішення про стяги дипломатичного корпусу України. Національний прапор - синьо-жовтий стяг, у центрі якого біле коло із зображенням тризубця Св. Володимира з хрестом.
-  1 листопада 1918 року сотник Степан Паньківський підняв над ратушею Львова синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки. З цього часу стало традицією вивішувати державний прапор на вежі ратуші. Під час Другої Світової Війни, синьо-жовтий прапор України знову замайорів над ратушею З квітня 1990 року.
-  13 листопада 1918 року синьо-жовтий прапор став державним символом і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).
-  20 березня 1920 року було затверджено крайовий синьо-жовтий прапор Підкарпатської Русі, яка входила до складу Чехословаччини.
-  15 березня 1939 року у м. Хусті Перший Сейм Карпатської України прийняв державний блакитно-жовтий прапор.
-  У радянський період з ідеологічних міркувань блакитно-жовтий прапор був заборонений.
-  23 березня 1990 року за рішенням сесії Тернопільської міської ради над будівлею Тернопільської міської ради поруч із державним прапором замайорів блакитно-жовтий національний прапор.
-  28 квітня національний прапор з'явився поруч із державним на будівлі Львівської обласної ради.
-  24 липня 1990 року на Хрещатику біля Київради піднято синьо-жовте знамено.
-  28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України прийняла Постанову "Про Державний Прапор України", яким став саме національний синьо-жовтий стяг.
-  23 серпня 2004 року було офіційно встановлено державне свято – День державного прапора України.
-  Указом Президента від 7 серпня 2009 року започатковано щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня о 9-й годині по всій Україні.

 ***

Про День Державного Прапора України : [Указ Президента України від 23 серпня 2004 р. № 987/2004] // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – С. 42.

Коко Шанель – одна з найвпливовіших постатей ХХ століття за версією журналу Times, засновниця модного дому Chanel, успішна й сильна жінка. Вона стала іконою стилю та прикладом для наслідування. Її творіння й досі залишаються символами елегантності: маленька чорна сукня, легендарні парфуми «Chanel №5», коротка зачіска, вишукана простота та комфорт в одязі.

19 серпня 1883 року народилася Габріель Шанель, засновниця модного «Дому Шанель» у Парижі.

Що приховується за образом жінки, яка перевернула світ моди?

Її життя сповнене суперечностей і великих звершень. Коко Шанель зуміла змінити уявлення про жіночність, довівши, що стиль може бути водночас простим і вишуканим. Її спадщина продовжує жити у світі моди, надихаючи дизайнерів і закохуючи мільйони людей у справжню елегантність.

 День молоді — свято енергії, натхнення та нових можливостей.

Саме молодь творить майбутнє, а великі зміни завжди починаються з маленьких ідей.

А звідки черпати натхнення та найсміливіші ідеї? Звісно, зі сторінок книг, які відкривають шлях до знань, мрій і дій!

 Життя вимірюється не кількістю прожитих років,

а тим, що встиг зробити, який слід залишив на землі,

скільки добра подарував людям.

Валентин Чемерис

8 липня 1936 року народився Валентин Лукич Чемерис - відомий український письменник, сатирик-гуморист, публіцист, журналіст, упорядник.

Валентин Чемерис залишив по собі глибокий і різноплановий творчий спадок. Митець прожив довге, насичене подіями життя, до останніх днів залишаючись активним і плідним автором. Його літературна спадщина — понад 70 книжок: історичні романи, сатиричні й гумористичні збірки, дитячі твори, романи-есеї та фантастика.

Свою літературну кар’єру Валентин Чемерис розпочав як гуморист. Перша публікація — оповідання «Як я навчився писати гуморески» — з’явилося у 1959 році в дніпропетровській газеті «Молодий ленінець». Його гумористичні твори, серед яких «Хто на току, а хто на боку», «Урок виховання», «Коли спокушає диявол», «Сватання по телефону», «Вуса № 3», «Операція «Земфіра», «Царська охота», «Де хазяйнує Валя Чемерис» та інші, регулярно друкувалися у відомих виданнях: «Дніпро», «Вітчизна», «Крокодил», «Перець», «Україна».

Однією з центральних тем у творчості письменника стала історія. Починаючи з 1960-х років, Валентин Чемерис звертається до минулого у романах і повістях: «Ольвія», «Скандал в імператорському сімействі», «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «Генерали імперії», «Ордер на любов», «Я любила Шевченка», «Кохання в Україні», «Життя і смерть Володимира Глібовича, князя Переяславського», «Убивство на хуторі біля Диканьки», «Три шаблі над скарбом», «День Ворона».

У жанрі фантастики він залишив по собі цікаві, сповнені пригод твори: «Білий король детективу», «Три секунди на вибір», «Таємнича пригода на Орілі», «Золотий саркофаг», «Маруся Чурай», «Тайна Агати Крісті». Також значну частину його доробку становлять книги для дітей: «Вибори таємного агента», «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання», «Музикальний комар», «Славко», «Щоденник щасливої вчительки», «Аравійська пустеля».

Лауреат численних літературних премій, Валентин Чемерис здобув визнання не лише в Україні. Його твори перекладено німецькою, болгарською, румунською, польською.

Його книжки продовжують перевидаватися, а читачі — відкривати для себе глибини української історії через призму яскравої, дотепної та щирої оповіді.

***

Чемерис, В. Анна Київська – королева Франції : роман / Валентин Чемерис. — Харків : Фоліо, 2017. — 218, [2] с. — (Історія України в романах).

Чемерис, В. Амазонка : [роман-есе : про долю Крушельницьких та Вороних] / Валентин Чемерис. — Харків : Час читати, 2016. — 505, [2] с.

Чемерис, В. Аравійська пустеля / Валентин Чемерис. — Харків : Фоліо, 2016. — 441, [2] с. — (Історія України в романах).

Чемерис, В. Бахчисарайський любовник : іст. повісті, оповід., есе / Валентин Чемерис. — Київ : Видавництво Українського фітосоціологічного центру, 2013. — 535 с.

Чемерис, В. Л. Білий король детективу : фантаст.-пригод. повість / В. Л. Чемерис. — КИЇВ : Молодь, 1986. — 198, [2] с. : іл.

Чемерис, В. Вампір із Кассіопеї : фантаст. повісті, оповідання, есе / Валентин Чемерис. — Київ : Вид-во Укр. фітосоціол. центру, 2013. — 551 с. — Бібліогр.: с. 550-551.

Веселий вітряк : сатира та гумор Придніпров’я / [ред.-упорядник В. Л. Чемерис ; післям. Фелікс Білецький ”Сила людського сміху” ; іл.: Є. В. Попов]. — Дніпропетровськ : Промінь, 1973. — 190 с. з іл.

 8 червня 2025 року художнику і поету Ігорю Забудському виповнилось би 65 років.

З нагоди цієї визначної дати пропонуємо вам рекоменаційний список

Малюнки долі Ігоря Забудського

 

Сьогодні відзначає день народження Владислав Єрко — майстер, чиї ілюстрації відкривають двері у світ справжнього дива. Його талант робить казку такою реальною, що навіть найзавзятіші скептики на мить відчувають магію.

Художник із здатністю створювати чарівні, глибоко продумані образи, Владислав Єрко вкладає у свої роботи атмосферу, яку не передати словами.

Владислав Єрко народився у 1962 році в Києві. З 1984 до 1990 року навчався на кафедрі «Мистецтво книги» у Київському поліграфічному інституті. Є членом Спілки художників. У молоді роки працював у жанрі кіноплакату і вже тоді здобув визнання.

З 1989 року Владислав присвятив себе книжковій графіці. Ілюстрував твори Вільяма Шекспіра, Джонатана Свіфта, Ернста Гофмана, Льюїса Керрола, Германа Гессе, Умберто Еко, Карлоса Кастанеди, Пауло Коельо, Річарда Баха, а також українські народні казки.

Його доробок неодноразово відзначався престижними нагородами та перемогами на книжкових виставках. У 2002 році Владислав Єрко отримав титул «Людина книги» як найкращий художник року за версією «Книжкового огляду».

Світове визнання здобули його чорно-білі ілюстрації до книг Пауло Коельо та кольорові до «Снігової Королеви». Це видання на всеукраїнському конкурсі «Книга року» отримало Ґран-прі як найкраща книга 2000-го року, а у США здобуло звання «Найкраща дитяча книжка-2006» (Фонд Андерсона). «Снігову Королеву» було видано в багатьох країнах світу.

2004 року ілюстрована Владиславом збірка «Казки Туманного Альбіону» перемогла у всеукраїнському конкурсі «Книжка року-2003».
2008 року його «Гамлет, принц данський» отримав Ґран-прі Львівського форуму видавців.

Майже всі дитячі книги з кольоровими ілюстраціями Владислава Єрка незмінно здобували відзнаки на виставках і конкурсах.

Щиро вітаємо митця з днем народження, бажаємо довгих років натхненної праці й нових казкових перемог!

Книги, ілюстровані В. Єрком

Андерсен Г. Х. Снігова королева / Г. Х Андерсен ; пер. з дан. О. Іваненко ; за ред. І. Малковича ; худож. В. Єрко. — К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2008. — 32 с. : ілюстр.

25 червня народився Джордж Орвелл — відомий англійський письменник, журналіст, есеїст і літературний критик.

Англійський письменник Джордж Орвелл (справжнє ім’я якого — Ерік Артур Блер) здобув світове визнання завдяки своїм визначним творам: повісті «Колгосп тварин» та роману-антиутопії «1984». Обидві ці книги належать до пізнього етапу його творчості.

Алегорична повість «Колгосп тварин» є своєрідною притчею, що відображає події революції 1917 року та встановлення тоталітарного режиму в СРСР. Хоча дійовими особами є тварини, аналогії до різних соціальних прошарків легко прочитуються.

У цьому творі головну роль відіграють свині — вони виявляються найрозумнішими, вправними ораторами й авторитетними лідерами. Саме вони ініціюють повстання проти господаря.

Але революція, що мала забезпечити рівність і справедливість, перероджується у режим, де більшість знедолена, а свині, які захопили владу, живуть у достатку. Вони відмовляються працювати, обманюють інших і, з часом, починають наслідувати поведінку людей — мешкають у будинку, їдять людську їжу.

Завдяки алегоричному стилю «Колгосп тварин» буде зрозумілим навіть підліткам, допомагаючи їм осмислити жорстокість влади, що живе за рахунок інших.

А якщо ви ще не ознайомилися з культовими «1984» та «Колгосп тварин», обов’язково завітайте до нашої бібліотеки!

 

 

Цього року виповнюється 60 років з часу виходу з друку збірки Симоненка «Вино з троянд» (1965).

13 червня виповнюється 40 років Артему Чеху (справжнє ім’я – Артем Олександрович Чередник) – письменник, військовослужбовець ЗСУ.

 

 

Літо — це прекрасна пора для того, щоб трішки перезавантажитись.

Доповнити відпочинок та зробити його більш гармонійним допоможуть книги.

 Що може бути краще за літні канікули?..  Літні канікули + читання! Із початком канікул час поринути в цілковито літнє читання, сповнене незабутніх персонажів, пригод, чарів, дивовижних мандрів...

 

Цього року виповнюється 135 років з часу написання Лесею Українкою вірша «Contra spem spero», казок «Біда навчить», «Лелія» (1890).

«Разом заради природи» – тема цьогорічного Європейського дня парків.

24 травня відзначався Європейський день парків.

Відзначення The European Day of Parks започатковане Федерацією Європарк (EUROPARК Federation), яка об'єднує природні території, що охороняються в європейських країнах. Вперше цей день святкували по всій Європі у 1999 році.

Дата святкування була вибрана не випадково – саме 24 травня 1909 року у Швеції був створений перший національний парк.

Це свято започатковане з метою популяризації природоохоронних територій, а також для суспільної підтримки їх роботи. Його відзначення символізує міжнародну солідарність територій, що охороняються.

***

Бєліков О. Чарівні куточки України / Бєліков, Олег Михайлович; За ред. С.С.Скляра; Фотогр. Ю.Воронцової, Д.Данька, А.Жежери та ін. - 3-тє вид. - Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. - 300 с.

Бренер Л. Таємничі місця сили України / Бренер, Лідія, Соляник, Катерина; Під ред. С.С.Скляра; Фотогр. А.Бондаренка, В.Борейко, Г.Волкова та ін. - 3-тє вид. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. - 300 с.

Замки, фортеці, палаци України. 70 чудес / Авт.-укл. Ю.С.Воронцова, О.М.Бєліков; Пер. з укр. В.Артюх; Фотогр. О.Адамлюк, В.Альохіна, М.Амброзяк та ін. - Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. - 192 с.

Івченко А. Україна. Фортеці, замки, палаци... : Путівник / Івченко, Андрій Сергійович, Пархоменко, Олександр Анатолійович. - К.: Картографія, 2009. - 600 с.

Корифей української сцени

«Артист, художник з голови до ніг

Він сміхом потрясав притихлу залу,

Скорботою будив юрбу опалу

І слово, як алмаз, беріг»

        (М. Т. Рильський)

У 2025 році українська культурна спільнота відзначає 185 років із дня народження видатного діяча — Марка Лукича Кропивницького (1840–1910).

Кропивницький був не лише театральним діячем, геніальним режисером та актором, а ще й видатним драматургом, письменником, антрепренером, диригентом, співаком, композитором, – власне, він був талановитим у всьому, за що брався... У 1982 році ЮНЕСКО визнало трупу Марка Кропивницького першою професійною трупою в Україні, від якої почався відлік історії українського професійного театру.

Марко Кропивницький створив понад 40 п’єс, серед яких найвідоміші — «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», «Олеся». Він писав як драми, так і комедії, майстерно відображаючи життя українського села, стосунки між людьми, боротьбу добра і зла.

Література про життя та творчість митця

Коломієць Ростислав Григорович. Марко Кропивницький. – Харків : Фоліо, 2019. – 119 с.

Це біографічне видання про фундатора українського професійного театру Марка Кропивницького (1840-1910). Марко Кропивницький  був надзвичайно обдарованою людиною, створив понад 40 п’єс, заснував перший національний професійний театр на теренах Східної України (уславлений Театр корифеїв), виховав покоління українських акторів-професіоналів. Його акторське обдарування (Марко Кропивницький зіграв більше 500 ролей) доповнювалося прекрасним голосом широкого діапазону (від тенора до високого басу). Крім того, Марко Лукич Кропивницький був автором музики до багатьох своїх п’єс, розумівся на образотворчому мистецтві (це дозволяло йому керувати створенням декорацій), був тонким і спостережливим психологом, що виразно проявлялося в його режисерській практиці. 

Спогади про Марка Кропивницького : зб. / упоряд.: П. П. Перепелиця, В. П. Ярош. – Київ : Мистецтво, 1990. – 216 с.

До збірки увійшли спогади сучасників – діячів української сцени і шанувальників драматичного мистецтва – про життя видатного українського актора, драматурга і організатора театральної справи Марка Лукича Кропивницького (1840-1910). 

Театр Марка Кропивницького: минуле і сучасне [Образотворчий матеріал]: альб. / авт. - упоряд. В. П. Шурапов. – Кіровоград: ПВЦ «Мавік», 2004. – 224 с.: іл.

В альбомі розміщено документи, фотографії. ілюстрації, уривки з художніх та публіцистичних творів, а також листів засновника Театру корифеїв, видатного діяча українського театру М. Л. Кропивницького, його учнів та послідовників, відомих літературознавців та мистецтвознавців, театральних діячів, визначених письменників і послідовників, інші матеріали, що свідчать про творчий шлях Театру корифеїв  та його послідовників-нащадків – від дня заснування до сьогодення. Наголошується, що Театр корифеїв, народжений у Єлисаветграді, є одним із найяскравіших виявів потужного духу української нації, її незнищенності, «золотим фондом» культури народу, основою фундаменту національного сценічного мистецтва, запорукою його подальшого розвитку. 

Топська Неллі. Батько українського театру / Неллі Топська. – Київ : ТОВ «Книжкова база «Альфа», 2017. – 64 с.

 Книга розповідає про життя Марка Кропивницького – видатного драматурга і режисера, засновника та очільника театральних труп, композитора, музиканта, поета, актора. Його називають «батьком українського театру», це визначення повною мірою розкриває багатогранну натуру Творця і Людини. Мистецький шлях Марка Кропивницького є взірцем високого професіоналізму, громадянського подвигу і самовідданого служіння національному культурному відродженню.

Всесвітній день культурного розмаїття для діалогу та розвитку

21 травня в усьому світі відзначається Всесвітній день культурного розмаїття для діалогу та розвитку.

У 2001 році ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію про культурне різноманіття, а в грудні 2002 року Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 57/249 проголосила 21 травня Всесвітнім днем культурного розмаїття в ім’я діалогу та розвитку. Вперше Всесвітній день культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку відзначався 21 травня 2003 року.

Всесвітній день культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку має за мету підвищення обізнаності суспільства щодо необхідності й важливості культурного розмаїття; сприяння поширенню позитивної думки та поваги до культурних меншин у кожній державі; уникнення конфліктів шляхом подолання негативних стереотипів стосовно плюралізму культур; привернення уваги людства до проблеми зникнення традицій.

Сьогодні це свято відзначається в багатьох країнах світу, що дозволяє людям глибше усвідомити цінності культурного розмаїття і дає можливість розвивати співпрацю між народами.

***

Яремчук, Олеся. Наші інші : історія укр. різноманіття : [цикл репортажів про нац. меншини і реалії життя етніч. спільнот в Україні] / О. Яремчук ; передм. О. Сливинський ; Укр. культур. фонд. – Л. : Човен, 2018. – 208 с.

 Вірмени, німці, турки-месхетинці, євреї, румуни, шведи – Україна є домом для десятків різних народів, і кожен додає їй барв і повноти. Репортерка Олеся Яремчук об’їздила багато поселень, від гамірних міст на Донбасі й Буковині до тихих сіл Бессарабії та Закарпаття, щоб задокументувати, як наші національні меншини живуть нині та яку пам’ять бережуть про своє минуле. У цій книжці зібрано чотирнадцять щемких і пізнавальних історій, історій людей і народів, які творять українську спільноту.

Цього року виповнюється 60 років з часу публікації роману Івана Багряного «Людина біжить над прірвою» (1965).

 6 травня 1889 року вперше відкрили Ейфелеву вежу для відвідувачів.

31 березня 1889 року Александер Густав Ейфель підняв французький прапор на маківці Ейфелевої вежі в Парижі, збудованої до відкриття Паризької виставки. Трьохсотметрова вежа вагою близько 7 тисяч тон викликала різні емоції, але сьогодні, безумовно, вважається окрасою міста та найпопулярнішим символом Франції.

Кажуть, Гі де Мопасан ненавидів Ейфелеву вежу. Письменник вважав, що вона спотворює Париж. Проте його частенько можна було зустріти у затишному кафе на вежі. І на здивовані погляди сучасників письменник відповідав, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі».

До дня відкриття ліфти встановити не встигли, то ж до верхівки Ейфелової вежі піднялось лише 30 тисяч відвідувачів, доки 26 травня не запрацював підйомник, який до завершення виставки (31 жовтня) перевіз 1 896 987 відвідувачів. Серед них були і світові знаменитості — Едвард, принц Вельський, Сара Бернар та Томас Едісон, який з нагоди знайомства подарував Густаву Ейфелю свій останній винахід — фонограф.

Пропонуємо вам книги, події в яких розгортаються поблизу найпопулярнішого символу Франції:

Стів Стівенсон

Агата Містері. Убивство на Ейфелевій вежі

Зазвичай учні не розслідують серйозні злочини. Але так вже сталося, що Ларрі випадково вивів із гри агента, що прямував на пошуки вбивці дипломата, якого отруїли на Ейфелевій вежі. І тепер, замість безтурботних паризьких вихідних на мансарді свого брата Гаспара, молодому детективові доведеться проводити складне і небезпечне розслідування. На щастя, Агата у цей час теж опиняється в Парижі...

Кононенко Євгенія, Зарівна Теодозія та ін.

Восьма книжка серії «Відкрий світ» показує читачу столицю Франції, Ейфелеву вежу побачену українками у різний час і під різним кутом зору — і очима туриста, і поглядом з середини людини, котра вже давно там мешкає. Упорядником збірки є відома українська письменниця та перекладачка Євгенія Кононенко, вона ж люб’язно надала «на десерт» розповіді про це вічне місто, тексти своїх перекладів французької поезії про Париж. Тож книга вийшла багатогранною, цікавою, пізнавальною і художньою водночас.

Збірка Василя Стуса «Зимові дерева» відзначає 55 років з моменту її видання у Лондоні та Брюсселі (1970).

«Зимові дерева» стали однією з основних збірок Стуса, яка допомогла сформувати його образ як поета.