Показ дописів із міткою Париж. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Париж. Показати всі дописи

вівторок, 6 травня 2025 р.

 6 травня 1889 року вперше відкрили Ейфелеву вежу для відвідувачів.

31 березня 1889 року Александер Густав Ейфель підняв французький прапор на маківці Ейфелевої вежі в Парижі, збудованої до відкриття Паризької виставки. Трьохсотметрова вежа вагою близько 7 тисяч тон викликала різні емоції, але сьогодні, безумовно, вважається окрасою міста та найпопулярнішим символом Франції.


Кажуть, Гі де Мопасан ненавидів Ейфелеву вежу. Письменник вважав, що вона спотворює Париж. Проте його частенько можна було зустріти у затишному кафе на вежі. І на здивовані погляди сучасників письменник відповідав, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі».

До дня відкриття ліфти встановити не встигли, то ж до верхівки Ейфелової вежі піднялось лише 30 тисяч відвідувачів, доки 26 травня не запрацював підйомник, який до завершення виставки (31 жовтня) перевіз 1 896 987 відвідувачів. Серед них були і світові знаменитості — Едвард, принц Вельський, Сара Бернар та Томас Едісон, який з нагоди знайомства подарував Густаву Ейфелю свій останній винахід — фонограф.

Пропонуємо вам книги, події в яких розгортаються поблизу найпопулярнішого символу Франції:


Стів Стівенсон

Агата Містері. Убивство на Ейфелевій вежі

Зазвичай учні не розслідують серйозні злочини. Але так вже сталося, що Ларрі випадково вивів із гри агента, що прямував на пошуки вбивці дипломата, якого отруїли на Ейфелевій вежі. І тепер, замість безтурботних паризьких вихідних на мансарді свого брата Гаспара, молодому детективові доведеться проводити складне і небезпечне розслідування. На щастя, Агата у цей час теж опиняється в Парижі...



Кононенко Євгенія, Зарівна Теодозія та ін.

Восьма книжка серії «Відкрий світ» показує читачу столицю Франції, Ейфелеву вежу побачену українками у різний час і під різним кутом зору — і очима туриста, і поглядом з середини людини, котра вже давно там мешкає. Упорядником збірки є відома українська письменниця та перекладачка Євгенія Кононенко, вона ж люб’язно надала «на десерт» розповіді про це вічне місто, тексти своїх перекладів французької поезії про Париж. Тож книга вийшла багатогранною, цікавою, пізнавальною і художньою водночас.