Що залишила по собі трагедія Чорнобиля?..

Тиху, занімілу Прип’ять…

Поламані людські долі…

І дату, що назавжди відгукується болем — 26 квітня.

Минув час. Життя триває. Але є рани, які не гояться. Вони живуть у пам’яті, передаються крізь покоління — тихим сумом, тривогою, вдячністю і скорботою водночас.

Книги про Чорнобиль — це не просто сторінки. Це голоси ліквідаторів, які йшли у невідомість заради інших. Це спогади тих, хто працював на енергоблоках і бачив трагедію на власні очі. Це долі звичайних людей, чиє життя назавжди поділилося на «до» і «після».

Кожен документальний і художній твір — мовчазний монумент пам’яті. У ньому — біль, мужність і правда про один із найстрашніших днів 1986 року.

Запрошуємо до нашої бібліотеки, щоб доторкнутися до цієї пам’яті через книги. Пам’ятаймо. Вшановуймо. Не забуваймо.

🕯 Світла пам’ять усім, кого торкнулася ця трагедія.

Катастрофа, закарбована у літературі

Періодичні видання: пульс часу

 У сучасному інформаційному просторі періодичні видання — газети та журнали — залишаються одним із найоперативніших і найживіших джерел знань. Саме вони першими фіксують події, тенденції, суспільні настрої та наукові відкриття, формуючи своєрідний літопис нашого часу.

Здійснюючи аналітичний опис статей із періодики, працюючи з великим масивом інформації, потрібно не просто знайти статтю, а:
▪ виокремити головну ідею матеріалу;
▪ визначити його тему та проблематику;
▪ створити точний бібліографічний опис;
▪ забезпечити швидкий і зручний доступ користувачам до потрібної інформації.

Аналітичний опис — це своєрідний «місток» між читачем і змістом статті. Завдяки йому навіть у великому потоці публікацій можна легко знайти актуальні матеріали з потрібної теми.

Особливу цінність періодика має для:
✔ дослідників і науковців;
✔ студентів і викладачів;
✔ усіх, хто цікавиться сучасними подіями та тенденціями.

Адже саме в газетах і журналах відображається «тут і зараз» — те, що ще не встигло стати частиною книг, але вже формує наше сьогодення.

Систематизуючи статті, створюючи бази даних і картотеки, ми допомагаємо перетворити інформаційний хаос на впорядковану систему знань. Для пошуку статей радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки.

Тож, якщо ви шукаєте актуальну інформацію, не забувайте про періодичні видання — і про тих, хто допомагає вам у них орієнтуватися.

Великдень — свято світла, віри та відродження

     

    Великдень — одне з найсвітліших і найочікуваніших свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над темрявою, віри над сумнівами. Це час духовного очищення, надії та єднання родини.

Традиції Великодня передаються з покоління в покоління:

• розпис писанок — як символ життя і безкінечності;

• випікання запашних пасок;

• освячення великоднього кошика;

• щирі зустрічі в родинному колі.

Великдень має глибоке коріння в українській культурі та обрядовості. У книгах і періодичних виданнях можна знайти безліч цікавих фактів, легенд і традицій, що розкривають багатство цього свята.

Запрошуємо до нашої бібліотеки — тут ви зможете ознайомитися з виданнями про народні звичаї, великодні обряди та символіку, а також знайти натхнення для створення власних святкових традицій.

Нехай Великдень принесе у ваш дім мир, тепло, любов і віру в краще!

Христос Воскрес!

До 65-річчя від дня народження Марини Гримич — яскравої постаті сучасного українського літературного та наукового простору

Марина Гримич — відома українська письменниця, авторка понад 20 різножанрових романів, доктор історичних наук, кандидат філологічних наук, професорка, а також директорка видавництва Дуліби.

Свій творчий шлях письменниця розпочинала як перекладачка зі словенської, сербохорватської та македонської мов, публікуючи поетичні добірки у відомих літературних журналах. Як науковиця, вона здійснила ґрунтовні дослідження української діаспори, зокрема в Канаді та Бразилії, поєднуючи наукову глибину з живим інтересом до людських історій.

У її творчому доробку — романи, повісті, монографії, що вражають історичною достовірністю, витонченою українською мовою та тонким гумором. Авторка вільно працює в різних жанрах: від іронії та комедії до містичного детективу й історичного роману, часто використовуючи елементи фольклору. Деякі твори виходили під псевдонімом Люба Клименко.

Коронація слова тричі відзначала письменницю серед лауреатів, а її книги перекладені багатьма мовами світу, що свідчить про міжнародне визнання.

Творчість Марини Гримич — це захопливі історії людей і міст, цілих епох, у яких поєднуються наукова точність і художня майстерність.

З нагоди ювілею письменниці представляємо до вашої уваги рекомендаційний список  «Грані творчості» (Вип. 1, 2) та запрошуємо до нашої бібліотеки відкрити для себе багатогранний світ її творів!

Грані творчості

Грані творчості

 1 квітня — день, коли навіть найсерйозніші сторінки життя можуть усміхнути.

День сміху — це чудова нагода згадати, що гумор є невід’ємною частиною культури, літератури й нашого щоденного життя.

Від народних жартів і анекдотів до витончених сатиричних творів — сміх завжди допомагав людям долати труднощі, дивитися на світ під іншим кутом і знаходити світло навіть у найпохмуріші часи. Українська література також багата на дотепні й іронічні твори.

Цей день нагадує: книга може не лише навчати чи зворушувати, а й щиро веселити. Тож не забудьте сьогодні відкрити сторінки з гумором — і подарувати собі гарний настрій!

Усміхайтеся, жартуйте та діліться позитивом — адже сміх об’єднує!

28 березня 2026 року в Україні набрав чинності стандарт державної мови «Український правопис».

Документ затверджено Національною комісією зі стандартів державної мови. Він є обов’язковим до застосування у всіх сферах, визначених законодавством.

Важливо: жодних змін у правописних нормах для користувачів не відбулося. Оновлення мають редакційно-технічний характер — уточнено формулювання, виправлено неточності, доповнено прикладами та розділом «Український алфавіт».

Робота над удосконаленням правопису триватиме.

Текст Постанови Кабінету міністрів України № 398 від 27 березня 2026 року.

Текст оновленого Українського правопису на сайті Національної комісії зі стандартів державної мови.

 

У 2026 році виповнилось 65 років від дня заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка — найвищої державної нагороди за визначні творчі досягнення у сфері культури та мистецтва. Її було започатковано 20 травня 1961 року на честь видатного українського поета, художника і мислителя Тараса Шевченка.

Ця премія є не лише відзнакою таланту, а й символом національної гідності, духовної сили та культурної самобутності України. Вона об’єднує митців різних поколінь, жанрів і напрямів, відзначаючи твори, що формують українську ідентичність і звучать у світовому культурному просторі.

9 березня 2026 року, у день народження Кобзаря, відбулася вже 65-та церемонія вручення премії. Цьогоріч вона стала особливою: кількість номінацій сягнула рекордного показника — 13, що свідчить про активний розвиток українського мистецтва та розширення його жанрових меж.

Лауреати Шевченківської премії 2026 року

Проза

— Юрій Щербак — книга «Мертва пам’ять. Голоси і крики».

— Павло Белянський — роман «Битись не можна відступити».

Публіцистика і журналістика

— Олег Криштопа — документальний роман «Радіо “Афродіта”».

Літературознавство і мистецтвознавство

— Олеся Авраменко — авторська серія книг «Accent».

— Сергій Тримбач — книга «Іван Миколайчук. Містерії долі».

Премія імені Шевченка — це не лише нагорода, а й важлива частина культурної пам’яті, що відображає найвищі досягнення української творчості та зберігає духовні орієнтири нації.