Купальська ніч: час легенд, таємниць і добрих книжок

Із настанням свята Івана Купала повітря ніби наповнюється особливою магією. Давні перекази розповідають про загадковий цвіт папороті, чарівні трави, русалок, мавок і духів, які цієї ночі стають ближчими до людського світу. І хоча пошуки міфічної квітки можуть залишитися лише красивою легендою, існує інший спосіб доторкнутися до дивовижного світу української містики — через книги. Книги, де стародавні вірування, народні уявлення та легенди не припадають пилом на сторінках історії, а стають частиною сучасних сюжетів і пригод.

Для тих, хто любить шукати першоджерела та відкривати справжній зміст народних вірувань, рекомендуємо дослідницькі видання. Вони допоможуть зрозуміти, як формувався світогляд наших предків, яких істот вони остерігалися, кого вважали захисниками та які символи супроводжували їх у повсякденному житті.

***

Буйських, Ю. Колись русалки по землі ходили… Жіночі образи української міфології / Юлія Буйських. – Х., 2018. – 320 с.

Здавна й дотепер українці вірили в міфічних істот. Доля та Смерть в уявленнях людей були цілком реальними створіннями, які мали жіночу подобу, так само як Пропасниця та Чума, Неділя і П'ятниця… Розмаїття надприродних істот, чиє походження, вигляд і функції тісно пов'язані із повсякденням людей, становить складну систему міфологічних уявлень населення України.

Ця книжка - поєднання наукової інтерпретації міфологічних вірувань і уявлень українців та «живих» усних текстів, записаних авторкою від носіїв традиції в різних регіонах України. Традиційні жіночі постаті української міфології проаналізовані разом із такими явищами культури, як народна релігійність і народна медицина.

Книжка орієнтована на широку читацьку аудиторію та буде цікавою кожному, хто прагне поглибити свої знання з української культури.

***

Шанувальникам напружених сюжетів і загадкових історій припадуть до душі містичні трилери та ретро-детективи. У таких книгах легенди виходять за межі переказів, а давні страхи й таємниці несподівано оживають у знайомих містах і селах, впливаючи на долі героїв.

Любителям сучасного українського фентезі відкриються світи, де поряд із людьми живуть мавки й чугайстри, прадавні боги повертаються до сьогодення, а фольклорні образи отримують нове життя. Такі історії поєднують динамічний сюжет, авторську фантазію та унікальний український культурний код.

Нехай ця купальська ніч стане нагодою не лише згадати старовинні традиції, а й відкрити для себе книги, у яких оживає магія українських легенд.

Запрошуємо до нашої бібліотеки за новими читацькими відкриттями!

 

В ніч з 6 на 7 липня відзначається давнє народне свято – Івана Купала. З цим днем здавна було пов'язано ряд традицій та звичаїв, багато з яких дійшло до наших днів.

Історія свята

Івана Купала святкували на Русі ще за часів язичництва. Свято було присвячено літу і Сонцю, відзначалося в день літнього сонцестояння, 21 червня.

Однак з приходом християнства і переходом на григоріанський календар святкування зрушилося на два тижні і по-новому доводиться на 7 липня.

Головні персонажі свята

Головними персонажами свята є Купало та Марена, які уособлюють боротьбу добра та зла.

Згідно зі старослов'янськими віруваннями, кожної зими на світ обрушується богиня Марена, яка заморожує землю, сіє розбрат та насилає хвороби і голод. Марена, або як її ще в народі називали Мара - це зимове божество, яким лякали неслухняних дітей. В східних регіонах України Марену вважали старшою русалкою, з вини якої топилися люди та худоба.

Як протилежність Марені, в слов'янських віруваннях, виступає Купало - міфологічний персонаж, якого вважали покровителем шлюбу та продовження роду.

Традиції, прикмети

Вся вода в ніч на Івана Купала вважалася цілющою, тому до свята обов'язковим було скупатися до заходу сонця. Умивання водою, за повір'ями, приносило жінкам красу, а чоловікам — силу.

Також вірили, що особливої сили на Івана Купала набувають польові трави та квіти. З них робили вінки, букети, обереги. Популярною була легенда, згідно з якою в ніч на Івана Купала цвіте папороть: казали, що людина, яка зірвала її, зможе розуміти мову тварин і птахів, бачити приховані скарби і входити до будь-яких скарбниць.

Ближче до заходу розпалювали купальські вогнища, через які прийнято було стрибати.

Закохані хлопці й дівчата стрибали через купальське вогнище, міцно взявшись за руки. Якщо під час стрибка їхні руки не розчіплялись, вважалося, що вони стануть чоловіком та дружиною і будуть жити разом довго й щасливо. Те ж означало, якщо услід за закоханими летіли іскри.

Вінок був одним з головних атрибутів свята. Дівчата опускали їх у річку і дивилися, що буде. Якщо вінок відпливе далі, ніж інші, — його власниця буде щасливішою від усіх; вінок потонув — весілля найближчого року чекати не доведеться.

Цвіт папороті

За старовинним повір'ям, лише один раз в році, в найкоротшу ніч на Івана Купала цвіте папороть. Міфічну квітку дуже важко знайти, оскільки вона цвіте лише коротку мить, а також від людського ока її оберігає всяка нечиста сила.

Однак, якщо комусь вдасться зірвати цвіт папороті, щасливчик зможе ставати невидимим, розуміти мову тварин та буде бачити де сховані всі скарби, як би глибоко в землі вони не знаходились.

Традиційно дівчата та хлопці, великими компаніями гуляли лісом та шукали таємничу квітку папороті, а на світанку разом повертались додому.

Хоч поступово народні вірування, пов'язані зі святом, втратили свій первісний сенс, а ворожіння і язичницькі обряди перетворились на народні звичаї, свято Івана Купала й досі відзначається.

 

 

Цьогоріч християнська Трійця – свято на п’ятдесятий день після Великодня – відзначається 20 червня.

Вітаємо всіх вірян зі святом Святої Трійці! Нехай ці зелені свята несуть вам гармонію, любов, сімейний затишок і щастя!

Що готують на Великдень в інших країнах

     Англія. У Страсну п’ятницю британці звикли їсти булочки зі спеціями, прикрашені візерунками у вигляді хреста (hot cross buns). 

    Як свідчить повір`я, булочки, які були спечені у страсну п’ятницю, не псуються протягом року. На сам Великдень у Британії прийнято готувати печеню з молочного ягняти.

Німеччина. На Великдень німці люблять їсти солодощі на зразок пасок. Вони випікають солодкі пироги у формі тварин.

    Хорватія. Традиційна великодня страва хорватів – пиріг з лимонною чи апельсиновою цедрою, сухофруктами, родзинками або цукатами. Називається ця смакота пинца.

Фінляндія. Фінська великодня страва – мяммі. Їдять його зазвичай у Страсну п’ятницю.

Мяммі – це каша з житнього борошна і солоду, яку готують кілька годин у печі, потім охолоджують. Подають з вершками або ванільним морозивом.

Іспанія. Іспанці дуже люблять солодке. Традиційна страва на Великодень – Торріхас. Це скибочки хліба, які вимочують з медом і спеціями в молоці, лікері або вині, після чого змочують в яєчному жовтці й обсмажують в оливковій олії.

Італія. В Італії на Великдень готують традиційну страву – коломбу паскуале, що дослівно означає "великодня голубка". Коломба – це високий пиріг, який готують з дріжджового тіста з додаванням тертої апельсинової цедри, цукатів або родзинок. Печуть його у формі голуба, а зверху посипають цукром і шматочками мигдалю. Виходить солодкий символ миру і воскресіння. 

 

На честь весняного пробудження природи слов'яни святкували Масницю. На відміну від інших календарних свят, Масниця практично не зазнала християнського впливу і залишилась просто веселим народним святом з деякими язичницькими ритуалами: катання з гірок, спалювання солом'яного опудала, приготування вареників, млинців тощо.

В Україні останній тиждень м’ясниць, мав ще кілька регіональних назв —  Колодій, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, "ніжкові заговини" тощо. У 2021 році Масниця відзначається з 7 по 14 березня.

Пропонуємо декілька книг, з яких ви дізнаєтесь багато цікавого про проводи зими і зустріч весни, а також про інші традиції українського народу.

Лаврик О. Україна. Все, що робить нас українцями. – Харків: Віват, 2015. – 256 с.: іл.

Це чудово ілюстроване видання розраховане на тих читачів, які прагнуть розширити свої знання про Україну й українців, глибше пізнати традиції.

Українські традиції /Упорядкування та передмова О.В. Ковалевського. – Харків: Фоліо, 2003. – с. 359.

Це видання – унікальна антологія, чудове джерело для всіх, хто хоче відчути, чим жив український народ від давніх-давен до нашого часу.

Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник. - /А.П. Пономарьов, Л.Ф. Артюх, Т.В. Косміна та ін. – Ревид. – К.: Либідь, 1994. –256 с., іл.

Ця книга – своєрідна енциклопедія традиційної культури та побуту українців. Стислі, але ємкі відомості про забуті способи ведення господарства, народну моду, кулінарію, медицину, звичаї та обряди, демонологію тощо розміщені за зручним для читача тематично-абетковим принципом і супроводжуються оригінальними ілюстраціями.

Скуратівський В.Т. Дідух : Свята українського народу. – К.: Освіта, 1995. – 202 с.

А це видання – найбільш повне зібрання календарних свят українського народу. Автор відомий письменник та етнографіст, щедро ділиться з читачем своїм знанням духовної культури нашого народу, його обрядовості, традицій, фольклору, що сягають тисячоліть. Висока моральність предків, щира приязнь у стосунках, взаємодопомога, тонкий естетичний смак і, головне, високопоетичний культ пращурів, шанування свого родоводу – все це гідне наслідування нинішніми поколіннями.