В ніч з 6 на 7 липня відзначається давнє
народне свято – Івана Купала. З цим днем здавна було пов'язано ряд традицій та звичаїв,
багато з яких дійшло до наших днів.
Історія свята
Івана Купала святкували на Русі ще за часів
язичництва. Свято було присвячено літу і Сонцю, відзначалося в день літнього сонцестояння,
21 червня.
Однак з приходом християнства і переходом
на григоріанський календар святкування зрушилося на два тижні і по-новому доводиться
на 7 липня.
Головні персонажі свята
Головними персонажами свята є Купало та Марена,
які уособлюють боротьбу добра та зла.
Згідно зі старослов'янськими віруваннями,
кожної зими на світ обрушується богиня Марена, яка заморожує землю, сіє розбрат
та насилає хвороби і голод. Марена, або як її ще в народі називали Мара - це зимове
божество, яким лякали неслухняних дітей. В східних регіонах України Марену вважали
старшою русалкою, з вини якої топилися люди та худоба.
Як протилежність Марені, в слов'янських віруваннях,
виступає Купало - міфологічний персонаж, якого вважали покровителем шлюбу та продовження
роду.
Традиції, прикмети
Вся вода в ніч на Івана Купала вважалася
цілющою, тому до свята обов'язковим було скупатися до заходу сонця. Умивання водою,
за повір'ями, приносило жінкам красу, а чоловікам — силу.
Також вірили, що особливої сили на Івана
Купала набувають польові трави та квіти. З них робили вінки, букети, обереги. Популярною
була легенда, згідно з якою в ніч на Івана Купала цвіте папороть: казали, що людина,
яка зірвала її, зможе розуміти мову тварин і птахів, бачити приховані скарби і входити
до будь-яких скарбниць.
Ближче до заходу розпалювали купальські вогнища,
через які прийнято було стрибати.
Закохані хлопці й дівчата стрибали через
купальське вогнище, міцно взявшись за руки. Якщо під час стрибка їхні руки не розчіплялись,
вважалося, що вони стануть чоловіком та дружиною і будуть жити разом довго й щасливо.
Те ж означало, якщо услід за закоханими летіли іскри.
Вінок був одним з головних атрибутів свята.
Дівчата опускали їх у річку і дивилися, що буде. Якщо вінок відпливе далі, ніж інші,
— його власниця буде щасливішою від усіх; вінок потонув — весілля найближчого року
чекати не доведеться.
Цвіт папороті
За старовинним повір'ям, лише один раз в
році, в найкоротшу ніч на Івана Купала цвіте папороть. Міфічну квітку дуже важко
знайти, оскільки вона цвіте лише коротку мить, а також від людського ока її оберігає
всяка нечиста сила.
Однак, якщо комусь вдасться зірвати цвіт
папороті, щасливчик зможе ставати невидимим, розуміти мову тварин та буде бачити
де сховані всі скарби, як би глибоко в землі вони не знаходились.
Традиційно дівчата та хлопці, великими компаніями
гуляли лісом та шукали таємничу квітку папороті, а на світанку разом повертались
додому.
Хоч поступово народні вірування, пов'язані
зі святом, втратили свій первісний сенс, а ворожіння і язичницькі обряди перетворились
на народні звичаї, свято Івана Купала й досі відзначається.