Весна,
як жінка. Жінка, як весна:
Буває
ніжна, а бува примхлива.
То
зазвучить грайливо, як струна,
А
то раптово вибухне, мов злива!..
Весна
і жінка. Жінка і весна:
У
них обох свої земні турботи,
Своя
морська бездонна глибина,
Свої
космічні зоряні висоти.
І
не спізнаєш істину сповна,
Бо
хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна – це
жінка. Жінка – це весна:
Чиясь
розрада і чиєсь безсоння...
(Наталя Данилюк)
