Періодичні видання: пульс часу

 У сучасному інформаційному просторі періодичні видання — газети та журнали — залишаються одним із найоперативніших і найживіших джерел знань. Саме вони першими фіксують події, тенденції, суспільні настрої та наукові відкриття, формуючи своєрідний літопис нашого часу.

Здійснюючи аналітичний опис статей із періодики, працюючи з великим масивом інформації, потрібно не просто знайти статтю, а:
▪ виокремити головну ідею матеріалу;
▪ визначити його тему та проблематику;
▪ створити точний бібліографічний опис;
▪ забезпечити швидкий і зручний доступ користувачам до потрібної інформації.

Аналітичний опис — це своєрідний «місток» між читачем і змістом статті. Завдяки йому навіть у великому потоці публікацій можна легко знайти актуальні матеріали з потрібної теми.

Особливу цінність періодика має для:
✔ дослідників і науковців;
✔ студентів і викладачів;
✔ усіх, хто цікавиться сучасними подіями та тенденціями.

Адже саме в газетах і журналах відображається «тут і зараз» — те, що ще не встигло стати частиною книг, але вже формує наше сьогодення.

Систематизуючи статті, створюючи бази даних і картотеки, ми допомагаємо перетворити інформаційний хаос на впорядковану систему знань. Для пошуку статей радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки.

Тож, якщо ви шукаєте актуальну інформацію, не забувайте про періодичні видання — і про тих, хто допомагає вам у них орієнтуватися.

75 років науково-методичному журналу «Дивослово»

 

Березневими днями виповнилося 75 років від часу заснування науково-методичного журналу «Дивослово» — видання, яке стало справжнім дороговказом для поколінь українських словесників.

Заснований у 1951 році, журнал протягом десятиліть залишався одним із провідних фахових часописів у галузі української мови та літератури. Його сторінки об’єднували науковців, педагогів, методистів і вчителів-практиків, які спільно формували високий рівень філологічної освіти в Україні.

«Дивослово» — це більше, ніж журнал. Це:

— джерело глибоких літературознавчих і мовознавчих досліджень;

— платформа для обміну педагогічним досвідом;— простір для популяризації художнього слова;

— надійна опора в щоденній праці вчителя-словесника.

Видання завжди відповідало викликам часу: оперативно реагувало на освітні реформи, розширювало методичне забезпечення та впроваджувало інноваційні підходи до навчання.

Важливим доповненням до журналу стало видання «Бібліотечка Дивослова» (з 2005 року), де публікувалися ґрунтовні тематичні матеріали. Вони вирізнялися актуальністю, практичною спрямованістю та системністю, що робило їх незамінними у підготовці до уроків.

До співпраці з журналом долучалися провідні українські науковці, педагоги та методисти, завдяки чому «Дивослово» стало авторитетним осередком професійної думки.

Останній номер вийшов у 2021 році, однак архів журналу й сьогодні залишається цінним ресурсом для освітян і дослідників.

«Дивослово» — це історія любові до української мови, що триває у книгах, дослідженнях і щоденній праці вчителя.

До 65-річчя від дня народження Марини Гримич — яскравої постаті сучасного українського літературного та наукового простору

Марина Гримич — відома українська письменниця, авторка понад 20 різножанрових романів, доктор історичних наук, кандидат філологічних наук, професорка, а також директорка видавництва Дуліби.

Свій творчий шлях письменниця розпочинала як перекладачка зі словенської, сербохорватської та македонської мов, публікуючи поетичні добірки у відомих літературних журналах. Як науковиця, вона здійснила ґрунтовні дослідження української діаспори, зокрема в Канаді та Бразилії, поєднуючи наукову глибину з живим інтересом до людських історій.

У її творчому доробку — романи, повісті, монографії, що вражають історичною достовірністю, витонченою українською мовою та тонким гумором. Авторка вільно працює в різних жанрах: від іронії та комедії до містичного детективу й історичного роману, часто використовуючи елементи фольклору. Деякі твори виходили під псевдонімом Люба Клименко.

Коронація слова тричі відзначала письменницю серед лауреатів, а її книги перекладені багатьма мовами світу, що свідчить про міжнародне визнання.

Творчість Марини Гримич — це захопливі історії людей і міст, цілих епох, у яких поєднуються наукова точність і художня майстерність.

З нагоди ювілею письменниці представляємо до вашої уваги рекомендаційний список  «Грані творчості» (Вип. 1, 2) та запрошуємо до нашої бібліотеки відкрити для себе багатогранний світ її творів!

Грані творчості

Грані творчості

 1 квітня — день, коли навіть найсерйозніші сторінки життя можуть усміхнути.

День сміху — це чудова нагода згадати, що гумор є невід’ємною частиною культури, літератури й нашого щоденного життя.

Від народних жартів і анекдотів до витончених сатиричних творів — сміх завжди допомагав людям долати труднощі, дивитися на світ під іншим кутом і знаходити світло навіть у найпохмуріші часи. Українська література також багата на дотепні й іронічні твори.

Цей день нагадує: книга може не лише навчати чи зворушувати, а й щиро веселити. Тож не забудьте сьогодні відкрити сторінки з гумором — і подарувати собі гарний настрій!

Усміхайтеся, жартуйте та діліться позитивом — адже сміх об’єднує!

28 березня 2026 року в Україні набрав чинності стандарт державної мови «Український правопис».

Документ затверджено Національною комісією зі стандартів державної мови. Він є обов’язковим до застосування у всіх сферах, визначених законодавством.

Важливо: жодних змін у правописних нормах для користувачів не відбулося. Оновлення мають редакційно-технічний характер — уточнено формулювання, виправлено неточності, доповнено прикладами та розділом «Український алфавіт».

Робота над удосконаленням правопису триватиме.

Текст Постанови Кабінету міністрів України № 398 від 27 березня 2026 року.

Текст оновленого Українського правопису на сайті Національної комісії зі стандартів державної мови.

 

У 2026 році виповнилось 65 років від дня заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка — найвищої державної нагороди за визначні творчі досягнення у сфері культури та мистецтва. Її було започатковано 20 травня 1961 року на честь видатного українського поета, художника і мислителя Тараса Шевченка.

Ця премія є не лише відзнакою таланту, а й символом національної гідності, духовної сили та культурної самобутності України. Вона об’єднує митців різних поколінь, жанрів і напрямів, відзначаючи твори, що формують українську ідентичність і звучать у світовому культурному просторі.

9 березня 2026 року, у день народження Кобзаря, відбулася вже 65-та церемонія вручення премії. Цьогоріч вона стала особливою: кількість номінацій сягнула рекордного показника — 13, що свідчить про активний розвиток українського мистецтва та розширення його жанрових меж.

Лауреати Шевченківської премії 2026 року

Проза

— Юрій Щербак — книга «Мертва пам’ять. Голоси і крики».

— Павло Белянський — роман «Битись не можна відступити».

Публіцистика і журналістика

— Олег Криштопа — документальний роман «Радіо “Афродіта”».

Літературознавство і мистецтвознавство

— Олеся Авраменко — авторська серія книг «Accent».

— Сергій Тримбач — книга «Іван Миколайчук. Містерії долі».

Премія імені Шевченка — це не лише нагорода, а й важлива частина культурної пам’яті, що відображає найвищі досягнення української творчості та зберігає духовні орієнтири нації. 

Театр — особливий і прекрасний світ, у якому все незвичайне

27 березня — Міжнародний день театру. Цього дня своє професійне свято відзначають працівники театру — актори, режисери, драматурги, художники сцени — та мільйони шанувальників театрального мистецтва у всьому світі.

Щиро вітаємо всіх, хто творить театр і живе ним!

Бажаємо невичерпного натхнення, гучних прем’єр, вдячних глядачів і нових творчих звершень!

В історії українського театру є події, що стали знаковими.
Так, у 1882 році на сцені міського театру Марко Кропивницький поставив «Наталка Полтавка» Іван Котляревський за участю Марія Заньковецька у ролі Наталки. Саме з цього моменту розпочалася історія українського професійного театру.

У книгах, які пропонує бібліотека, ви знайдете: розповіді про видатних діячів театру, історію становлення української сцени, цікаві факти про розвиток театрального мистецтва.

Театр — це місце, де оживає слово, де емоції стають відчутними, а кожна вистава — це новий світ, створений для глядача.

Відкриваймо для себе театр через книгу!