Павло Григорович Тичина (1891–1967) — видатний український поет, перекладач, публіцист, викладач, громадський і державний діяч, один із найяскравіших і найвпливовіших представників української літератури ХХ століття.

Народився на Чернігівщині. Освіту здобував у Чернігівській духовній семінарії та Київському університеті. Рано виявив поетичний талант і музичний слух, що згодом стало однією з визначальних рис його творчості.

Збірка “Сонячні кларнети” (1918) увійшла до золотого фонду української літератури й засвідчила появу поета-новатора. Рання лірика Тичини вирізняється надзвичайною музикальністю, символізмом, тонким відчуттям слова, гармонійним поєднанням народнопоетичних мотивів і модерних художніх форм.

Упродовж життя Павло Тичина активно працював як перекладач (з багатьох європейських мов), публіцист, редактор, викладач, брав участь у культурному та державному житті України.

Творча спадщина Павла Тичини — багатогранна й складна, вона відображає драматичні виклики свого часу та водночас зберігає високу художню цінність. Його поезія й сьогодні залишається предметом досліджень, переосмислень і щирого читацького зацікавлення.

Запрошуємо читачів до бібліотеки ознайомитися з творами Павла Григоровича Тичини та літературою про його життя і творчість.

«Він так і не збагнув, що він – поет…»

      23 січня виповнюється 134 роки від дня народження Павла Григоровича Тичини – поета, громадського діяча, перекладача та публіциста.

Павло Григорович від природи був дуже щедро обдарований. Перші вірші почав писати в 15-річному віці під впливом прочитаних книг і особистого знайомства з поетами та письменниками.
Ім’я П. Г. Тичини насамперед асоціюється із поезією, із авторством «Сонячних кларнетів» та інших відомих збірок і окремих віршів.

Однак Павло Григорович отримав не лише дар поетичного слова. Він чудово малював, мав абсолютний слух, був регентом церковного хору, грав на багатьох музичних інструментах, знав велику кількість мов, перекладав з них, був великим книголюбом.

Життєвий і творчий шлях П. Тичини