Cкладання списку використаної літератури

Список літератури є частиною будь-якої дослідницької роботи, його подають після основного тексту. Список інформує про використані і цитовані документи та надає найважливішу бібліографічну інформацію за темою наукової роботи про книги, статті, дисертації та інші джерела, використані автором у роботі, підтверджує достовірність і точність запозичень: цитати, факти, таблиці, схеми, карти та ін., на основі яких будується дослідження.

У список варто включати усі матеріали, які були прочитані, переглянуті, проаналізовані. Бажано виявляти джерела якомога повніше, пам'ятаючи, що бібліографічний список до наукової роботи – це підсумок вивчення проблеми і передумова подальших наукових досліджень. Особливу увагу потрібно приділити відображенню літератури останніх 3–5 років, як показнику інформованості автора про сучасний стан досліджуваної теми.

Список використаної літератури є бібліографічним посібником, тому кожний включений до списку документ повинен бути описаний відповідно стандартів.

Бібліографічний опис – множина записаних за певними правилами бібліографічних даних, що ідентифікують документ, тобто це сукупність даних про документ (його частину або групу документів), що дозволяють ідентифікувати видання, а також отримати уявлення про його зміст, читацьке призначення, обсяг, довідковий апарат тощо.

Бібліографічний опис документів здійснюється за:

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання;

ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 "Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання";

ДСТУ 3582–97 "Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила;

Всі бібліографічні записи в бібліографічних списках рекомендується нумерувати, що дає уяву про розміри списку, полегшує його використання. Нумерація є суцільною для всього бібліографічного списку, номер ставиться перед бібліографічним записом і відокремлюється від нього крапкою.

При складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел: алфавітний, хронологічний, систематичний, нумераційний (в порядку першого згадування публікацій у тексті роботи).

Найчастіше використовується алфавітна розстановка, тобто в алфавіті прізвищ авторів і заголовків, якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох.

Неля Смаглій, головний бібліограф відділу ІБРтаАБП

Довідкові видання – це друковані твори, що містять короткі відомості наукового, науково-популярного або прикладного характеру, викладені так, щоб їх можна було швидко знайти. До основних видів довідкових видань належать: енциклопедії, словники, довідники.

Енциклопедія – наукове або науково-популярне довідкове видання, яке містить найістотнішу інформацію з усіх або окремих галузей знань та практичної діяльності. Енциклопедії відображають рівень науки і культури своєї епохи. Енциклопедії поділяються на універсальні та галузеві: Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ); Економічна енциклопедія, Українська мова тощо.

Словник – довідкове видання, що містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ними понять або з перекладом іншою мовою. Словники бувають філологічні : Словник іншомовних слів, Українсько-російський словник, і термінологічні — Фінансовий словник, Економічний словник.

Довідники – видання, що містить короткі відомості наукового, виробничого і прикладного характеру з певного питання.

Довідники є енциклопедичні – "Країни світу", "Історія України" та тематичні — "Культура сучасної української мови".

Довідкова література допомагає зорієнтуватися у потоці наукової і навчальної інформації.

В наш час саме словники залишаються незаперечними джерелами правильного слововживання, тому так важливо зберегти культуру користування словниками.

Словники бувають: тлумачні; орфоепічні; фразеологічні; орфографічні; етимологічні; історичні; топонімічні; словники синонімів, антонімів і омонімів; словники іноземних слів тощо.

Енциклопедією ж прийнято називати наукове або науково-популярне довідкове видання, яке містить систематизовану інформацію з різноманітних галузей знань і практичної діяльності. Енциклопедія – скарбниця людських знань. Вона є особливим видом книги, незамінним з точки зору практичної користі.

За структурою енциклопедії поділяються на алфавітні, алфавітно-систематичні, систематичні, хронологічні, хронологічно-систематичні. Самих видів енциклопедій існує величезна безліч: дитяча, медична, музична, енциклопедія здоров'я, математична, універсальна, технічна, енциклопедія по філософії або з історії, енциклопедія про тварин і багато-багато інших. 

Довідкові видання допоможуть тим, хто бажає удосконалюватися у своїй спеціальності, поглиблювати знання, мати уявлення про найважливіші напрямки суспільного розвитку, науки і техніки, про найкращі художні твори... Використання довідкових видань дозволить виробити стійкий інтерес до читання, глибше вивчити тему, зрозуміти прочитане. Довідкові видання часто стають у нагоді тим, хто працює з книжками, але вони не можуть замінити вивчення першоджерел, підручників, наукових видань.