Список літератури є частиною будь-якої дослідницької роботи, його подають після основного тексту. Список інформує про використані і цитовані документи та надає найважливішу бібліографічну інформацію за темою наукової роботи про книги, статті, дисертації та інші джерела, використані автором у роботі, підтверджує достовірність і точність запозичень: цитати, факти, таблиці, схеми, карти та ін., на основі яких будується дослідження.
У
список варто включати усі матеріали, які були прочитані, переглянуті, проаналізовані.
Бажано виявляти джерела якомога повніше, пам'ятаючи, що бібліографічний список
до наукової роботи – це підсумок вивчення проблеми і передумова подальших
наукових досліджень. Особливу увагу потрібно приділити відображенню літератури
останніх 3–5 років, як показнику інформованості автора про сучасний стан
досліджуваної теми.
Список
використаної літератури є бібліографічним посібником, тому кожний включений до
списку документ повинен бути описаний відповідно стандартів.
Бібліографічний
опис – множина записаних за певними правилами бібліографічних даних, що
ідентифікують документ, тобто це сукупність даних про документ (його частину
або групу документів), що дозволяють ідентифікувати видання, а також отримати
уявлення про його зміст, читацьке призначення, обсяг, довідковий апарат тощо.
Бібліографічний
опис документів здійснюється за:
ДСТУ
ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні
вимоги та правила складання;
ДСТУ
ГОСТ 7.80:2007 "Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та
правила складання";
ДСТУ
3582–97 "Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі.
Загальні вимоги та правила;
Всі
бібліографічні записи в бібліографічних списках рекомендується нумерувати, що
дає уяву про розміри списку, полегшує його використання. Нумерація є суцільною
для всього бібліографічного списку, номер ставиться перед бібліографічним
записом і відокремлюється від нього крапкою.
При
складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних
описів джерел: алфавітний, хронологічний, систематичний, нумераційний (в
порядку першого згадування публікацій у тексті роботи).
Найчастіше
використовується алфавітна розстановка, тобто в алфавіті прізвищ авторів і
заголовків, якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох.
Неля Смаглій, головний бібліограф відділу ІБРтаАБП
