День українського кіно відзначають щороку у другу суботу вересня — у 2025 році це 13 вересня.

Українське кіно має глибокі традиції, пов’язані з творчістю таких митців, як Олександр Довженко, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко. Їхні фільми стали класикою світового кінематографа, а образи з картин «Земля», «Тіні забутих предків» чи «Білий птах з чорною відзнакою» досі впливають на режисерів усього світу.

Особливе місце у вітчизняному кінематографі посідають екранізації літературних творів. Вони дозволяють по-новому відкрити класику української літератури та наблизити її до сучасного глядача. Фільм «Кайдашева сім’я» за твором Івана Нечуя-Левицького, «Захар Беркут» за Іваном Франком, «Лісова пісня» за Лесею Українкою — це лише частина скарбниці екранізацій, що допомагають зберігати і популяризувати культурну спадщину.

Сучасне українське кіно активно звертається до національної історії та літератури. В останні роки на екрани вийшли фільми «Мої думки тихі», «Довбуш», «Поводир», «Стус», які поєднують документальність із художнім баченням, розповідають про складні історичні події й особисті драми, формуючи у глядачів нове ставлення до українського минулого і сучасності.

Важливим напрямом розвитку стають міжнародні проєкти та участь українських режисерів у світових кінофестивалях. Відзнаки у Каннах, Берліні чи Венеції підтверджують високий рівень українського кінематографа і відкривають його для світової аудиторії. Це допомагає не лише презентувати Україну як країну з багатою культурною традицією, а й захищати її ідентичність у глобальному просторі.

День українського кіно — це нагода віддати шану всім, хто створював і створює вітчизняний кінематограф, а також нагадати, що кіно є могутнім інструментом формування національної свідомості. Екранізації книжок, історичні драми, сучасні стрічки — усе це свідчить про живий, багатогранний і перспективний розвиток українського кіно.