«Захоплюючись сучасною літературою Заходу, я іноді намагався наслідувати її зразки. Але по суті своїй я — східна людина і ніколи не звертав з власного шляху...»

Я. Кавабата

11 червня 1899 року народився Кавабата Ясунарі — видатний японський письменник, лауреат Нобелівської премії.

Першим твором, що привернув увагу критиків і широкої читацької аудиторії, стала новела «Танцівниця з Ідзу» («Ідзу-но одоріко», 1925), яка була екранізована у 1935 році режисером Госьо. Цей ліричний твір глибоко передає внутрішній світ закоханого юнака, а Кавабата майстерно розкриває тендітну красу цього почуття.

Одним із найяскравіших прикладів його ліричної прози є повість «Країна снігів» (1934–1937), яку вважають ключовим твором, що відображає естетичне бачення автора. У ній, через серію ліричних оповідань, розкриваються теми нерозділеного кохання й краси північної японської природи.

У повоєнні роки, дотримуючись своєї витонченої манери письма, Кавабата створив низку творів, серед яких — повість «Тисяча журавлів» (1951) та роман «Стогін гори» (1953).

Важливою рисою стилю Кавабати було те, що він залишив невизначеними фінали багатьох своїх книг. Такий прийом, іноді незрозумілий читачам і критикам, був навмисним — автор надавав перевагу нюансам та настроям над чіткими розв’язками, порівнюючи свій стиль із японською поезією хоку.

В 1968 p. Кавабата Ясунарі було присуджено Нобелівську премію за «письменницьку майстерність, яка з великим почуттям виражає суть японського способу мислення».