Черкаська земля уславила себе великими історичними подіями і немеркнучими іменами.

Серед уродженців краю – відомі українські письменники І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, М. Драй-Хмара, Т. Осьмачка, композитори С. Гулак-Артемовський, К. Стеценко, О. Кошиць, великий промисловець і меценат П. Симиренко, вчені М. Максимович, Л. Симиренко, воєначальники І. Черняховський, К. Дерев’янко. Тут жили і творили А. Кримський, В. Симоненко та багато інших відомих особистостей.

Неповторна природа краю, пісенні, фольклорні традиції давали творчу наснагу закоханим у цю землю Г. Сковороді, М. Лисенку, М. Вовчку, М. Гоголю, І. Котляревському, А. Міцкевичу.

Черкаський край – це не тільки величне минуле, а й гідне уваги сьогодення.

 

До 70-річчя створення Черкаської області

    

70 років тому, 7 січня 1954 року, було утворено Черкаську область.

Ідею про утворення нової області на офіційному рівні вперше було розглянуто 28 грудня 1953 року. Головним мотивом доцільності утворення Черкаської області було «розукрупнення Київської області, наближення керівництва і обслуговування віддалених районів».

Київська область на той час була найбільшою в Україні, займаючи територію в 41тис. кв. км. Протяжність її з півночі на південь складала 350 км. До її складу входило 53 райони. Віддаленість південних районів Київської області (Христинівського, Уманського, Звенигородського, Шполянського, Смілянського та інших) від обласного центру по залізниці складала 200–325 км, що значно ускладнювало управління та обслуговування сільського господарства і промисловості цих районів.

Тому було вирішено найбільш віддалені 20 південних районів Київщини виділити в окрему область – Черкаську, доповнивши її 6 районами Полтавської, 2 – Кіровоградської і одним – Вінницької області.

7 січня 1954 року було видано Указ Президії Верховної Ради «Про утворення у складі Української РСР Черкаської області».