24 червня 1898 року в м. Сміла на Черкащині в багатодітній
сім'ї сільського вчителя народилася Котова Олена Костівна (літературний
псевдонім — Олена Журлива). Природа щедро обдарувала Олену Журливу: в молодості
вона чудово співала й гастролювала по Україні з концертами як відома
поетеса-співачка.
А в театральний сезон 1929-1930 рр. її було запрошено до
столичної Харківської опери. Та все ж основним її покликанням була поезія.
Віршувати почала рано; перший вірш "Чогось нема, чого — не знаю"
побачив світ у "Рідному краї", коли юній поетесі минуло лише 11
років, а перша збірка поезій "Металом горно" вийшла у 1926 році. Вона
друкує свої поезії в різних антологіях, підручниках, журналах. На тексти
поетеси композитори П. Козицький і В. Косенко створюють пісні.
1930 року побачила світ Друга книжка віршів — "Багряний
світ".
Та невдовзі їй довелося гірко розчаруватися. Приголомшливі
сфальшовані судові процеси над вигаданими "ворогами народу". Олену
Журливу було арештовано 1938 року в Москві та засуджено до позбавлення волі у
виправно-трудових таборах Алтаю на три роки.
27 лютого 1957 року в зв'язку з реабілітацією президія
правління СПУ поновила Олену Журливу в лавах Спілки письменників з 1934 року.
Надалі важка хвороба вже не дозволяла поетесі вести активне
життя, але, всупереч обставинам, з-під пера Олени Костівни Журливої
народжувалися нові рядки: у 1958 році вийшла друком нова збірка
"Поезії", до якої увійшло все краще з написаного за різні роки. Коли
не слухались руки – рядки поезій записувала вірна і любляча сестра Катерина
Вишницька, яка дбала про Олену Костівну під час її хвороби.
Згодом вийшли збірки Олени Журливої: "Земля в
цвіту" (1962 рік), "Ой літечко, літо" (1964 рік).
Не зважаючи на хворобу, Олена Костівна знаходила у собі сили
забути свої страждання і допомагати іншим: відома історія про те, як своїми
листами і порадами Журлива буквально повернула до життя Тетянку Постнікову –
дівчинку, що важко хворіла і перебувала у глибокій депресії. Поетеса зуміла
передати дитині той заряд мужності і волі до життя, якими володіла сама. А силу
переносити випробування, мабуть, отримала від великої Лесі Українки, з котрою
зустрічалась у юності, ще не знаючи, які випробування доля готує їй самій...
Поетеса відійшла у вічність 10 червня 1971 року. Іменем Олени
Журливої у 1973 році було названо вулицю, де вона мешкала, а школа № 3 міста
Кіровограда (Кропивницький), де працювала письменниця, увінчана пам’ятним
знаком.
За матеріалами: https://www.ukrlib.com.ua/
