...Хай вогнище наше горить, не згасає,
Домашнім
теплом всі серця зігріває,
Уся мудрість
книг об’єднає родину
У прагненні
знань та читання донині...
Сімейні традиції додають щастя, маленькі
ритуали – затишку родиннним стосункам.
Здавна в українських родинах вечорами
збиралися за столом, щоб послухати цікаві розповіді, спогади, перекази, які
від діда-прадіда передавалися з уст в уста. Так підтримувалася історія роду,
пам'ять поколінь. У кожній хаті
була Біблія — перша книга, яка об'єднала сім'ю за спільним читанням. Читав,
як правило, батько, інші уважно слухали.
Розквіт сімейних читань припадає на
XVIII-XIX ст., коли в родинах інтелігенції ця традиція збагачувалася ще й
музикуванням, бесідами про мистецтво, домашніми виставами за прочитаним.
Спільне читання дає родині теми для
обговорення, сприяє виробленню єдиного погляду на життя, моральної позиції,
взаєморозуміння та духовної єдності.
Спільно проведені за читанням та
прослуховуванням художніх творів години сприяють розумінню не лише змісту
твору, навколишнього світу, а й одне одного. При цьому дитяча пам'ять надовго
зберігає атмосферу довіри та єднання з дорослими, інтонації голосів тата й
мами, їхні слова, пояснення.
Дитина вчиться розуміти і критично
осмислювати текст, визначати й висловлювати головну думку твору. Дослухаючись
до думки дорослих щодо прочитаного, малюк і сам намагається ставити запитання,
аналізувати різні погляди, формулювати свої враження.
Сімейне читання передбачає читання
творів, цікавих усім членам родини. Варто обирати казки, оповідання з історії
та географії, статті з дитячих енциклопедій, класичні твори, поезію, сучасні
твори для дітей. Бажано прочитати дітям книжки, які самим батькам були цікаві
в дитинстві, і спробувати пояснити, чому.
Сучасні діти з раннього віку
взаємодіють з різними ґаджетами, і тому можуть частіше відволікатися. Реакція на книжки у різних форматах (паперове ілюстроване видання,
інтерактивна книжка та електронна) відрізняється. Електронні книжки відволікають, поглинають всю увагу дитини і вона має менше взаємодії з батьками, ніж у
ситуації з друкованими книгами.
"Нова українська школа" обрала 20 порад "Як подружити дитину з книжкою":
1. Починати читати дитині потрібно
якомога раніше. Найкраще ще з народження. На цьому етапі не має значення,
що читати. Головне – читати, бо найважливіші в цьому процесі звук голосу, слова,
інтонування й відчуття зв’язку з дитиною. Дослідження показують, що кількість
слів, які чують немовлята, впливає на розвиток мови і грамотність, навіть якщо
слова поки незрозумілі. Але треба пам’ятати, що вмикання аудіозаписів тут не
спрацює.
2. Варто починати з простих
книжок-картонок (вони можуть бути без слів). У такому віці найкраще, щоб у
книжках були зображені речі, які дитина бачить у повсякденні. Пасуватимуть
також книжки з тактильними вставками й віконцями.
3. Читайте перед сном регулярно – це
не тільки спосіб розслабити дитину, а й гарна звичка, яку варто плекати
заздалегідь, аби до першого класу привчити вас обох читати на ніч.
4. Беріть із собою книжки на
прогулянки, у гості, у кав’ярні, до лікаря. Запитуйте, які книжки дитина візьме
в дорогу й що люблять читати її друзі.
5. Читайте вголос разом із дитиною, а не
для дитини. Знайдіть місце й позицію, щоби вам обом було комфортно читати.
6. Подбайте, щоби вдома було багато
книжок і вони лежали в помітних для дитини місцях. Домашня бібліотека – це
не обов’язково величезна книжкова шафа. Якщо книжки лежать скрізь і вплетені в
домашнє життя – це чудово. Згідно з дослідженнями, які оцінюють ймовірність
того, що дитина виросте хорошим читачем, найголовніше – кількість книжок удома.
Діти стають читачами, коли мають можливість часто читати.
7. Діти люблять
колекціонувати. Зробіть книжкову колекцію предметом гордості дитини.
8. Незалежно від віку й навичок читання
дитини, реагуйте на нього позитивно. Діліться з дитиною своїм захватом від
книжок і не показуйте, що хвилюєтеся, що вона ще не читає. Забудьте страшне
слово “пізно”, яке стосується навички читання.
9. Читання вдома має бути орієнтоване на
допитливість, відкриття й дослідження. Робота батьків – зробити читання
задоволенням, а не тренувати швидкість.
10. Навіть коли дитина навчилася читати
сама, надалі читайте їй уголос улюблені книжки.
11. З цього моменту запитуйте, чи не
хоче дитина спробувати читати сама. Для початку можна показувати на окремі
слова, які дитина точно знає, і просити, щоби вона їх прочитала. Потім можна
буде чергуватися.
12. Коли дитина читає вголос, слухайте з
повагою, не перебивайте й намагайтеся виправляти лише там, де неможливо
зрозуміти зміст. Поправлянням можна послабити ентузіазм і впевненість дитини.
13. Ніколи не порівнюйте рівень читання
своєї дитини з іншими.
14. Дослідження показали, що діти
краще запам’ятовують саме друковані історії. Тому будьте прикладом – навіть
якщо більше любите читати з екрану – намагайтеся на очах дитини частіше читати
паперову книжку. Хочете захопити дитину читанням – спершу самі станьте його
фанатом.
15. Коли дитина навчилася вільно
читати, дозвольте їй обирати книжки, які їй подобаються.
16. Заведіть читацький щоденник, у якому
дитина писатиме назви книжок, зможе клеїти стікери, писати, про що книжка, і
переглядати прочитане.
17. Не робіть читання умовою для якоїсь
винагороди (“почитаєш – і зможеш посидіти в інтернеті”). Робіть читання
винагородою (“давай запалимо камін і влаштуємося біля нього з книжками”).
18. Просіть дитину оцінювати книжки різними
способами: жестом, балами, рецензією.
19. Якщо ваша дитина – уже
підліток, об’єднайтеся з батьками її друзів (і друзями) та спробуйте створити
читацький клуб, який би всім сподобався.
20. Дайте доступ до своїх книжок. Навіть
(особливо) якщо там є занадто дорослі книжки. Краще знайомитися з деталями
дорослого світу на батьківській полиці, ніж деінде.
Джерело https://nus.org.ua/
