16 липня 1908 року у селі Солониця біля міста Лубни на Полтавщині народився Василь Барка (справжнє прізвище – Очерет Василь Костянтинович; ін. псевд. – Іван Вершина) – поет, прозаїк, есеїст, літературознавець, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2017 р., посмертно).

Літературна стежка Василя Барки розпочалася з поезії. 1930 року з’явилася збірка поезій "Шляхи", 1932 року – збірка "Цехи".

У 1958-1959 pоках вийшли поетичні збірки поета "Псалом голубиного поля", "Океан". Протягом 1958-1961 років Василь Барка працював над романом "Жовтий князь", який опублікував у 1963 році окремою книгою в Нью-Йорку (перевиданий 1968 р.; 1981р. вийшов у перекладі на французьку, і тільки в 1991 р. з’явився в Україні). Роман "Жовтий князь" відомий в багатьох країнах світу. Письменник сам пережив голод, тому всенародна трагедія 1932-1933 років правдиво відтворена на сторінках роману. Матеріалом для твору послужили власні спогади та спогади очевидців.

У 1968 році вийшла поетична збірка "Лірник". Над романом-притчею "Спокутник і ключі землі" (про життя українців в Америці) письменник працював протягом 1969-1988 років. У цей час вийшли: епічна поема "Судний степ", 2 і 3 томи поезій "Океан", поетична збірка "Свідок для сонця шестикрилих" (1981), драматична поема в двох томах "Кавказ" (1993). Ці твори Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку.

    Роман "Жовтий князь" - це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України - страшному голодомору 1932-1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створив символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть.

Саме "комуністичний рай" показав Барка у своєму першому романі "Рай", що вийшов у 1953 році у Нью-Йорку й зараз є маловідомим українському читачеві.

У його основі – автобіографічні спомини самого автора. Головний герой – професор слов’янської філології Антон Никандрович Споданейко, внутрішнє життя якого, цінності та думки близькі письменникові. Розповідаючи всього про дві доби життя пересічних українців (20 і 21 червня 1941-го) в умовах сталінського режиму, Барка спростовує міф про нього як земний рай.